подивись

Археологічна пам’ятка Ані/Аni (античне місто)

Археологічна пам’ятка Ані, яка знаходиться в 45 км від міста Карс на заході ріки Арпачай/Arpaçay, яка є природним кордоном між Туреччиною та Вірменією, - це найдавніша археологічна пам’ятка в Східній Анатолії. Населення міста, яке пережило свій розквіт за часів Багратидів, в кінці Х століття перевищувало 100 000 осіб. Згодом місто перейшло під управління сельджуків та візантійців, з XIV століття воно почало втрачати свою значущість у зв’язку із зміненням торгових шляхів, а до кінця XVII століття повністю знелюдніло.

Ані, яке було древнім торговим містом на Шовковому шляху, привертає увагу будівлями, що зберіглися до наших днів та є прикладами релігійної, адміністративної, військової та цивільної архітектури того часу. Мури, що оточують місто, собор, який добре зберігся до наших днів, мечеть, караван-сарай, міст та інші будівлі є найважливішими з руїн в Ані. Також в античному місті можна побачити рештки споруди на кшталт вогнища, яке було частиною зороастрійського храму.

В 2016 році археологічну пам’ятку Ані було зареєстровано в переліку Світової Спадщини ЮНЕСКО.

Мечеть Ебу’ль Менучехр/ Ebu’l Menuçehr

Мечеть, яка була зведена на південь від дороги, яка веде до Внутрішньої фортеці в руїнах Ані, є одним зі найстаріших шедеврів сельджукського періоду, план якого відомий та зберігся в незмінному вигляді, й це перша турецька мечеть в Анатолії! Напис на мечеті, що цілком побудована з туфу в XI столітті, свідчить, що мечеть була зведена за часів сельджукського правителя Мелікшаха/Melikşah (1072-1092).

Великий собор

Архітектором храму, фундамент якого був закладений в 990 році нашої ери за наказом царя Багратидів Смбата/Sembat II, а будівництво завершено в 1010 році, є Тірідат Уста/Tiridat Usta, який в тому ж столітті проводив ремонт в Айя-Софії.

Собор має форму хреста, та его центральна частина відокремлена міцними колонами, які підтримують арки. Фігури та барельєфи на фасаді церкви є типовими для архітектури церков XI століття.

Після завоювання Ані в 1604 році султаном Алпарсланом/Alparslan собор перетворився на мечеть, та тут був проведений перший намаз за завоювання. Тому Великий собор також називають Мечеттю завоювання.

Церква Св. Пркіч/Prkich (Халаскар/Halaskar)

Церква, яка була зведена за наказом короля Смбата III в 1036 році, за часів правління Атабеків/Atabekler була відреставрована в 1291 та в 1342 роках. Її основа збудована у формі купола круглого перерізу. Церква складається з купола та двох частин. В 1930-х роках церква була зруйнована в результаті удару блискавки.

Міст Іпек Йолу/İpek Yolu

Двоповерховий міст, який побудований в IX столітті нашої ери над рікою Арпачай, яка є природним кордоном між Туреччиною та Вірменією, знаходиться на першій точці входу Шовкового шляху до Анатолії. Нижній поверх мосту використовувався для проходу караванів, а верхній – для пішоходів та солдат. Корпус моста зруйнувався, але опори зберіглися до наших днів.

Караван-сарай Сельчуклу/Selçuklu

Караван-сарай, який знаходиться в центрі археологічної зони Ані, був зведений на початку XII століття на головному проспекті античного міста. Прикраси на головному вході до караван-сараю мають характеристики сельджукської архітектури. Караван-сарай був побудований, з’єднавшись з церквою Ареклета/Arekletos, яка збудована в Х столітті.

Церква Тиграна Хоненца/Tіgran Honents (з фресками)

Була зведена за наказом купця з Ані Тиграна Хоненца в 1215 році в північно-східній частині археологічної пам’ятки Ані, в місці сполучення річки Мигмиг/Mığmığ з рікою Арпачай. Церква привертає увагу своїми фресками на стінах та куполі всередині будови, які символізують події от народження Ісуса до його смерті.

Сельджукський палац

Величний палац, який датується XII століттям, був зведений сельджуками після завоювання Ані. В наші дні от будівлі, яка в оригіналі будувалась двоповерховою, залишились лише цокольний поверх та підвал. Портальні ворота, які створюють вхід до палацу, з їхніми зірковими мотивами є одним з найкрасивіших прикладів кам’яної кладки в сельджукській архітектурі. Фонтан в палаці Сельджуків також має чудову форму, яка пасує цій величній споруді.

Монастир Бакірелер/Bakireler

Монастир, який знаходиться в західній частині долини ріки Арпачай, яка є природним кордоном між Туреччиною та Вірменією, побудований на початку караванного шляху, що веде до археологічної зони Ані. Оригінальною назвою будівлі, що присвячена чорницям святої Ріпсіме/Hripseme, - «Монастир Сурп Ріпсіме/Surp Hripseme». Однак ця велична споруда також відома як «Монастир чорниць» та «Монастир молодих дівчат». Побудований на крутих скелях монастир знаходиться в місці, до якого важко дістатись.

Палац Бейлербеї/Beylerbeyi

Палац, який знаходиться у підніжжя Карської фортеці, був побудований з рівного тесаного базальту за наказом Лала Мустафа Паша/Lala Mustafa Paşa в 1579 році. Головний вхід до палацу знаходиться в західному напрямку, дерев’яна стеля, що розділяла перший та другий поверх, повністю зруйнована. З 1878 року палац використовується в якості особняка Санджак/Sancak.

Церква Абугамренц/Abughamrents (Полатоглу/Polatoğlu)

Церква, що розташована на північному заході руїн Ані, побудована в 980 році нашої ери за наказом принца Пахлавуні/Pahlavuni.

Мечеть Кюмбет/Kümbet (Церква 12 апостолів)

Будівля, яка розташована на південь от Карської фортеці в районі Кале Ічі/Kale İçi, побудована як одна з міських вірменських (багратських) церков в 932-937 роках нашої ери, а в XI столітті церква стала мечеттю.

Карська фортеця

Карська фортеця була зведена в 1153 році нашої ери за наказом салтукського султана Меліка Іззеддіна/Melik İzzeddin, який був пов’язаний з сельджуками. Фортеця, яка під час воєн в різні часи зазнала різних ушкоджень, має чудовий краєвид з боку міста. До наших днів зберіглися сім бастіонів з базальту на мурах загальною протяжністю 3,5 км. В фортеці є чотири входи – ворота Су/Su (Черібаши/Çeribaşı), ворота Кагизман/Kağızman (Середні ворота), ворота Бехрам Паша/Behram Paşa та ворота Ана/Ana, які ведуть у прірву. Всередині розташована усипальниця Джеляль Баба/Celal Baba XII століття, солдатські казарми, арсенал та невелика мечеть.

Кам’яний міст

Кам’яний міст був побудований в 1579 році нашої ери над вузькою протокою ріки Карс за наказом османського падишаха Мурата III у вигляді мосту з трьома арочними прольотами. Міст повністю збудований з відшліфованого базальту. Згодом міст зруйнувався, але в 1725 році був відновлений.

Пам’ятник полеглим в Сарикамиші/Sarıkamış

Пам’ятник поставлено на горі Аллауекбер/Allahuekber на честь 60 тисяч солдатів, які замерзли на смерть під час участі в військовій операції по відвоюванню Карсу у росіян з 15 по 22 грудня 1914 року.

Карський музей

Музей, заснований в 1959 році, має закритий виставковий майданчик, який складається з археологічного та етнографічного виставкових залів. В саду музею можна побачити статуї коней, баранів та овець, які відносяться до періодів Каракоюнлу/Karakoyunlu та Аккоюнлу/Akkoyunlu Разом із закам’янілими рештками динозавра віком 65 мільйонів років, в музеї виставлено багато старовинних експонатів, в тому числі монети, які чеканили лідійці, та посуд Бронзового віку.

Військово-історичний музей та бастіони Кавказького фронту

Бастіони, які зіграли важливу роль в захисті міста от вторгнення російських військ, використовувались з метою оборони під час відбиття нападу росіян в 1828 році, Карської перемоги в 1855 році та російсько-османської війни 1877-1878 року.

Бастіон Канли/Kanlı був побудований для захисту міста Карс з південного боку та зберігся до наших днів з усіма архітектурними особливостями. Після битви при Карсі, також відомої як битва при бастіонах, в 1855 році султан Абдулмеджид/Abdülmecid наказав виготовити три тисячі медалей «За Карс» та відправити їх у місто Карс.

Будова бастіону Канли, яка стала військово-історичним музеєм Кавказького фронту, сьогодні є одним з інтерактивних музеїв Туреччини.

Гірськолижний курорт Сарикамиш

Гірськолижний курорт розташований на горі Чамурлу/Çamurlu на південний схід від окружного центру Сарикамиш. Гірськолижний курорт Сарикамиш, який входить до п’ятірки провідних центрів Туреччини, оточений знаменитими сосновими лісами. Гірськолижна зона Байрактепе/Bayraktepe - це один з найсучасніших гірськолижних курортів в Туреччині з пропускною здатністю 2400 осіб на годину та чотирма крісельними підйомниками (1437 м, 1807 м, 1650 м, 1450 м завдовжки), які обладнані комп’ютерами.

Найважливішою особливістю, яка відрізняє гірськолижний курорт від інших, є те, що він пропонує своїм гостям чудові враження від катання на лижах з кришталево чистим снігом, аналог якого є лише в Альпах. Курорт, який завдяки своїм сосновим лісам та відсутністю можливості сходу лавин пропонує безпечне катання на лижах, в умовах звичайної зими працює чотири місяці на рік, а товщина сніжного покрову тут сягає 100-120 см. Околиці Сарикамиш особливо підходять для катання на північних та гірських лижах, а також для «лижного сафарі» та «поїздок на санях». Також гірськолижний курорт підходить для занять такими видами спорту як слалом, великий слалом та супер-С.

Наскальні зображення в селі Азат/Azat

На доісторичних скальних малюнках, які знаходяться в долині Борлук/Borluk в п’яти кілометрах від міста Карс, зображені різноманітні сцени полювання.

Наскальні рисунки в селі Чамушлу/Çamuşlu

Чамушлу, яке є одним з перших в історії поселень людини, розташоване в 37 км від центру провінції Карс та в 24 км від центру округу Кагизман/Kağızman. Наскальні зображення епохи нижнього палеоліту, які знаходяться в регіоні, заслуговують на дуже прискіпливу увагу.

Балтийська архітектура

Карс знаходився під владою Росії 40 років, з 1878 по 1918 рік. Оскільки будівлі, що зведені в цей період, мають особливості балтийської архітектури, вони сильно відрізняються від інших будівель в регіоні. Крім того, поселення, що засновані росіянами та охоплюють нинішні райони Юсуфпаша/Yusufpaşa, Ортакапи/Ortakapı та Джумхурієт/Cumhuriyet, привертають увагу своїм плануванням у вигляді сітки.

Головними зразками балтийського архітектурного стилю можуть вважатись Німецький будинок, Мисливський будиночок Катерини в Сарикамиші, мечеть Фетхіє/Fethiye, гостьовий будинок Міністерства фінансів, будівля податкової служби, факультет витончених мистецтв, митне управління, управління охорони здоров’я, Особняк губернатора, Будинок лікаря, Торгово-промислова палата, будівля муніципалітету та будівля SERKA.

Мисливський будиночок Катерини в Сарикамиші

Мисливський будиночок був зведений наприкінці XIX століття за наказом російського царя того часу Миколи II в балтийському архітектурному стилі.

Зимовий мисливський будиночок в лісах округу Сарикамиш зміг зберегти свою оригінальну архітектуру до наших днів та входить до переліку зареєстрованих об’єктів нерухомості.

Мечеть Фетхіє

Мечеть Фетхіє, яка знаходиться в районі Ортакапи, була побудована росіянами в якості церкви в кінці XIX століття в балтийському архітектурному стилі. В перші роки республіки будівля використовувалась як критий спортзал, а в 1985 році вона стала мечеттю.